Forbes позиціює Миколу Сушка як «загадкового бізнесмена», який «заробив статки на біржах США» (проптрейдинг), живе на Кіпрі, займається філантропією і разом із дружиною Анною створив фундацію «Множина» (гранти від 750 тис. до 4 млн грн, команда з відомих експертів на кшталт Галини Титиш, Олександра Стародубцева тощо).
Основний наратив — чистий успіх на американських ринках і бажання «підсилювати суб’єктність українців».
З погляду схем і корупційних ризиків інтерв’ю має кілька системних слабких місць:
- Повна непрозорість джерела статків. Сушко не називає конкретних компаній, брокерів, трек-рекордів, податкових декларацій чи верифікованих обсягів торгівлі. Згадка про «проптрейдинговий бізнес із щоденним обігом $2 млрд» залишається непідтвердженою. Forbes прямо зазначає, що перевірити цю інформацію не вдалося через «комерційну таємницю». Це класичний патерн: великі кошти «з’являються» без публічного сліду в Україні.
- Таймінг публічного виходу. Перше масштабне інтерв’ю та запуск «Множини» відбулися навесні 2026 року — саме тоді, коли в українських медіа почали з’являтися матеріали про його попередні бізнес-зв’язки з російськими активами. Фундація з сильними громадянськими іменами в команді виглядає як інструмент репутаційного відбілювання.
- Відсутність будь-якої згадки про український фінансовий слід. Інтерв’ю повністю оминає роки, коли Сушко очолював і мав частку в закритому інвестиційному фонді «Стерлінг». Цей фонд був засновником ПрАТ «Пентопак» — одного з найбільших виробників упаковки для м’ясопереробки в Україні. Власниками «Пентопак» були російський олігарх Іван Саввіді (російський і грецький паспорти, пов’язаний із кримінальними колами та підтримкою Кремля) і його дружина Кіріякі. У 2024 році ВАКС конфіскував 100 % активів родини Саввіді в Україні саме через підтримку агресії.
- Кіпрська юрисдикція + українські девелоперські компанії. Сушко мешкає на Кіпрі (за деякими матеріалами — має кіпрський паспорт). Водночас в Україні він є бенефіціаром низки компаній (за даними OpenDataBot): ТОВ «Проф Інсайт», кілька «СМ … Девелопмент», АТ «Ліра», фонди «Сушко Філантропі» та «Фундація Множина» тощо. Це типова схема: операційний і репутаційний бізнес — в Україні/ЄС, а реальні кошти й структури — в офшорі.
- Микола Сергійович Сушко — уродженець Козельщинської громади (Полтавська область, село Сушки). Понад 20 років працює у фінансовій аналітиці та на ринках. Навчався в бізнес-школах (зокрема KMBS). Разом із дружиною Анною з 2018 року розвиває філантропію (Sushko Philanthropy): «Смарт Простір» у Козельщині, фундація «Надієтворці» (медицина, зокрема ~28 млн грн на реанімацію Інституту Амосова, проєкти на Полтавщині). У 2025–2026 роках створив «Фундацію Множина».
Корупційні/схемні зв’язки:
- Тривалий час очолював і був бенефіціаром ЗНВКІФ «Стерлінг» (разом із Андрієм Журжієм — екснардеп, екстоп Fozzy, власник «Інжир»).
- «Стерлінг» — засновник ПрАТ «Пентопак», яке належало Івану Саввіді та Кіріякі Саввіді. У 2024 році ВАКС конфіскував ці активи.
- Спільний бізнес із охоронною компанією «Шериф» (Дмитро та Марина Стрижови, Любов і Володимир Обломєї) — бенефіціар АТ «Сіті Інвест Девелопмент».
- Колишні структури (АТ «Ліра» та інші) перетиналися зі структурами, пов’язаними з Андрієм Романчуком (Moris Group).
Forbes надав Сушку платформу для чистого наративу «американський трейдер та філантроп». Слабкі місця — повна відсутність верифікації статків, замовчування українського й російського фінансового сліду та використання сильної громадської команди для репутаційного прикриття. Це класична схема «відбілювання» капіталу через філантропію після періодів роботи з токсичними активами.