Виконувача обов’язків директора парку культури та відпочинку «Партизанська слава» Ігоря Золотоверха після двох років судових розглядів визнали невинуватим у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди.
У 2023 році директор фірми, що займається громадським харчуванням, нібито вирішив розмістити в парку намет «Незламності», де планувалося безплатно надавати інтернет, чай, каву, а також можливість заряджати гаджети від генератора.
Він зустрівся з керівником парку в кафе й презентував свою ідею, показавши брошуру. Посадовець сказав, що ідея непогана, проте для її реалізації потрібно передати 2 тисячі доларів. Підприємець спочатку нібито погодився, але згодом обурився, адже в країні тривала війна, і звернувся до УСР НПУ Києва із заявою про вимагання неправомірної вигоди.
Під контролем правоохоронців підприємець продовжив спілкування з керівником парку й нібито двічі передав по тисячі доларів. Під час другого передавання підозрюваного затримали за 20 хвилин після отримання частини коштів в обмін на примірник договору про співпрацю. При ньому справді виявили тисячу доларів, однак купюри не були позначені.
Прокурор не надав висновку хімічної експертизи чи результатів змивів з рук обвинуваченого, які б підтверджували наявність люмінесцентної фарби, якою попередньо обробляли купюри.
У судовому засіданні обвинувачений не визнав вину й відмовився давати показання. У останньому слові він заявив, що не вимагав і не отримував хабарів, а все його спілкування з підприємцем мало виключно офіційний господарсько-правовий характер і стосувалося законного укладення договору про співпрацю між комунальним закладом і товариством.
Підсудний також просив суд звернути увагу, що свідок на допиті підтвердив свою участь у кількох аналогічних кримінальних справах, що, на думку захисту, свідчить про штучне створення ситуації та провокацію.
У підсумку суд дійшов висновку про наявність провокації, що робить усі зібрані матеріали недопустимими доказами. Суд зазначив, що заявник справді неодноразово співпрацював з оперативними підрозділами поліції як заявник у подібних провадженнях.
З відеозаписів НСРД не вбачається, щоб обвинувачений висловлював категоричні вимоги чи погрози щодо передачі коштів. Натомість саме свідок постійно наполягав на якнайшвидшому вирішенні питання, пропонував гроші та прискорював оформлення документів.
Деякі цифрові носії, долучені до протоколів НСРД, суд не зміг відкрити з технічних причин, навіть за участі спеціаліста; частина носіїв виявилася порожньою. Обвинуваченого виправдали через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.