Втеча за кордон, кримінальне переслідування та корупційні скандали не завжди означають втрату фінансового впливу. Яскравим підтвердженням цього є історія Миколи Злочевського – колишнього міністра екології та природних ресурсів України часів Януковича. Залишивши країну ще у 2014 році, експосадовець не лише не втратив свій ключовий бізнес, а й спромігся побудувати надприбуткову схему, яка щороку генерує десятки мільярдів гривень.
Бізнес-структури Злочевського продовжують активно розробляти українські надра, скуповувати елітну нерухомість у столиці та виводити капітали через закордонні юрисдикції. Все це відбувається на тлі повного юридичного спокою для самого бенефіціара, який зміг остаточно врегулювати свої проблеми з антикорупційними органами.
OBOZ.UA розпочинає серію публікацій про діяльність компаній Миколи Злочевського в Україні. У першому тексті – про те, яким бізнесом володіє родина Злочевських та як йому вдалося уникнути покарання.
Формальна зміна власників: кіпрські паспорти та доньки-мільярдерки
Абсолютна більшість українських активів Злочевського сьогодні юридично йому не належить. Масштабний процес переоформлення майна розпочався напередодні посилення міжнародного та українського фінансового моніторингу. До серпня 2020 року Микола Злочевський особисто фігурував серед кінцевих бенефіціарних власників своїх ключових компаній. Проте згодом структури були переписані на його двох доньок – Каріну та Анну Злочевських.
Цікавою деталлю юридичного переоформлення стало використання доньками іноземних паспортів. Наразі обидві доньки колишнього урядовця проживають на Кіпрі. Під час внесення змін до українських державних реєстрів були використані саме кіпрські документи, через що в реєстраційних даних навіть відсутнє по батькові нових власниць. Подібний крок дозволив не лише дистанціювати сам бізнес від прізвища ексміністра часів Януковича, а й створити зручну систему для подальшого виведення дивідендів за межі України.
За даними аналітичної системи Opendatabot, у 2025 році сукупний дохід українських підприємств, оформлених на Каріну та Анну Злочевських, сягнув приголомшливої позначки в понад 20 мільярдів гривень.
Центральним елементом імперії є ТОВ “Еско-Північ”. Ця компанія спеціалізується на розвідувальному бурінні, видобутку нафти та природного газу, а також на оптовій торгівлі енергоресурсами. Динаміка фінансових показників цього підприємства вражає: якщо у 2021 році його чистий дохід становив лише 50,8 мільйона гривень, то за кілька років він зріс у 44 рази. За підсумками року “Еско-Північ” згенерувала 13,8 млрд грн загального доходу, забезпечивши своїм власницям 2,2 млрд грн чистого прибутку.
Окрім флагманського підприємства, до переліку активів родини Злочевських входять й інші великі компанії, річний виторг кожної з яких впевнено перевищує позначку в 100 мільйонів гривень:
- ТОВ “Еско-Північ” – основний газовидобувний актив;
- ТОВ “Інфокс” – багатопрофільна компанія (відома, зокрема, управлінням одеським водоканалом);
- АТ “ЗНВКІФ “Скайфол” – венчурний інвестиційний фонд, через який акумулюються та перераховуються фінансові потоки;
- ТОВ “Компанія “Технокомсервіс”;
- ТОВ “Перша українська газонафтова компанія”;
- ТОВ “Системойлінженерінг”;
- ТОВ “Надрагаз”;
- АТ “Родоліт”;
- ТОВ “Геоюніт”;
- ТОВ “Парі”.
Хоча нинішній розмах енергетичного бізнесу Злочевського об’єктивно поступився тим масштабам, які спостерігалися до 2014 року, він залишається одним із найпотужніших гравців на приватному ринку вуглеводнів України. Секрет стабільності та надприбутковості цього бізнесу полягає не стільки в інноваційних технологіях, скільки в портфелі спецдозволів (ліцензій) на видобуток корисних копалин, накопичених протягом багатьох років.
Перебуваючи у кріслі міністра екології та природних ресурсів, Злочевський володів колосальним адміністративним ресурсом. Саме в той період формувався фундамент його приватної енергетичної імперії. Компанії, пов’язані з його оточенням, систематично отримували доступ до найперспективніших нафтогазових родовищ країни.
Яскравим прикладом є отримання у 2010 році ліцензії на розробку Пролетарського родовища, розташованого в Дніпропетровській області. За даними Асоціації газовидобувних компаній України, це родовище з підтвердженими запасами у понад 1,5 мільярда кубічних метрів газу входить до першої десятки найбагатших газом ділянок країни.
З юридичної думки процедура надання подібних спецдозволів була побудована максимально захищено для очільника відомства. Усі рішення ухвалювалися колегіально спеціальними комісіями та колегіями, тому безпосереднього особистого підпису Миколи Злочевського на ключових дозвільних документах немає. Це створило майже нездоланний процесуальний бар’єр для правоохоронних органів у майбутньому: довести в суді факт зловживання службовим становищем, прямий тиск на підлеглих або створення преференційних умов для власного бізнесу виявилося юридично надскладним завданням.
Рекордний хабар, закриті справи та “угода року”
Попри формальну відсутність претензій щодо видачі ліцензій, Микола Злочевський потрапив у центр найгучнішого корупційного скандалу в історії сучасної України. Мова йде про спробу передачі рекордного хабаря у розмірі 6 мільйонів доларів готівкою.
Ці кошти призначалися для тогочасного директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артема Ситника та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького. Метою передачі такої астрономічної суми було оперативне закриття кримінальних проваджень, у яких фігурували компанія Burisma (що належить Злочевському) та підконтрольний йому “Реал Банк”.
Справа “Реал Банку” стосувалася схеми з розкрадання коштів Нацбанку. Фінансова установа отримала від НБУ стабілізаційний кредит у розмірі 800 мільйонів гривень під заставу майна – нафтобази. Коли банк очікувано не повернув кредит, а регулятор спробував відчужити заставне майно, виявилося, що реальна вартість об’єкта була штучно роздута, а фактично нафтобазу придбали за ціною, меншою за 3 мільйони гривень.
Проте спроба підкупу вищих антикорупційних посадовців була задокументована, а посередники – затримані. Здавалося, що ця справа мала б призвести до реального терміну ув’язнення та конфіскації майна для замовника. Однак фінал історії виявився суттєво іншим.
Микола Злочевський пішов на угоду зі слідством (визнання винуватості). За рішенням суду та за погодженням прокурорів САП, колишньому міністру призначили символічний кримінальний штраф у розмірі 68 тисяч гривень. Додатково в межах угоди Злочевський перерахував 660 мільйонів гривень на підтримку Збройних Сил України (зокрема на проєкт “Армія дронів”).
Правоохоронна система трактувала це так: оскільки хабар не дістався адресатів, безпосередньої фінансової шкоди державі цим епізодом завдано не було, а отже, залучення значних коштів на потреби оборони через благодійність є достатньою компенсацією за вчинене правопорушення. Чиновники та посередники, які сприяли ексміністру у цій справі, також уникнули реальних термінів, отримавши умовні покарання та зберігши статки.
Блокування відкритих торгів як стратегія захоплення
Нещодавно про бізнес Злочевського знову написали найбільші ЗМІ. Інформаційним приводом стала відмова Держгеонадр у проведенні відкритого електронного аукціону на Стинавську ділянку. Ця відмова грає виключно на руку родині Злочевського. Усі звернення та клопотання “Укрнафти” щодо прозорого продажу права на видобуток блокуються під різними формальними приводами, що створює штучну паузу в управлінні родовищем.
Не оголошуючи відкриті торги, регулятор фактично консервує об’єкт. Це дозволяє структурам Злочевського реалізувати кілька вигідних для себе сценаріїв. Поки зупинений видобуток завдає збитків державному бюджету, ТОВ “Парі Нафтогаз” використовує факт “накладання меж” спецдозволу № 5398 як важіль тиску, заблокувавши будь-які сторонні ініціативи щодо розробки покладів.
Зволікання з аукціоном дає можливість компаніям Злочевського врегулювати потрібні землевідведення, скоригувати межі власної суміжної ділянки або використати інші юридичні лазівки, щоб згодом претендувати на розширення меж свого спецдозволу чи отримання ділянки за спрощеною процедурою – без конкуренції та без переплати на торгах.
Родина Злочевського зберігає значний вплив на чиновників. І як саме чиниться цей вплив, можна здогадатися, згадавши кримінальне провадження щодо самого Злочевського і розміри хабарів, які в ньому фігурували.